Книговідгуки

Ілларіон Павлюк "Танець недоумка" Коли починала читати цю книжку, то, судячи з назви, думала, що це буде якийсь психологічний трилер чи щось в цьому дусі, бо з відгуками та оглядами на неї та інші твори автора спеціально не ознайомлювалася, щоб не вплинути чиїмись думками та судженнями на свої враження від прочитання. І дуже здивувалася, коли на початку виявилося, що це наукова фантастика. Ну, таке я теж іноді почитую, тож думаю, читаю далі. А далі... а далі виявилося, що це дійсно гостросюжетний психологічний трилер, але ще й загорнутий в обгортку з наукової фантастики. Та ще й кажуть, що твердої наукової фантастики. Щодо її твердості в мене все ж є деякі питання (якраз в галузі біології), але в цілому досить і досить не зле. 680 сторінок читаються на одному диханні за кілька запійних заходів: вночі, по дорозі на роботу, на кухні під час готування вечері, за ранковою кавою чи обідом. Автор уміє тримати увагу та цікавість читача у постійній напрузі незвичними поворотами сюжету і якраз тими психологічними штучками чи прийомами, коли ти ніби сам починаєш здогадуватись про наступний поворот, а воно виявляється все навпаки і зовсім не так, або ж коли ти разом з головним героєм повністю заплутуєшся і не знаєш, де правда а де вигадка, хто друг, а хто ворог. Даний твір - це така собі симбіотична суміш психології, біології, надсучасних технологій і, звичайно ж, дрібки фантазії й вигадки. Тут просте і буденне (наприклад патерни стосунків головних героїі) поєднується з незвичним та фантастичним (нові технології, види зброї, біологічні загрози). Ще хочеться звернути увагу на характерній особливості автора органічно переплітати психологічне і фантастичне і ліпити з цього щось мегамоторошне. Тут маю на увазі увагу, яку він приділяє давнім страхам і фобіям головних героїв, які за певних умов можуть матеріалізуватися. Ну і кінець за традицією голівудського жанру автор робить двозначним, відкритим і не до кінця зрозумілим в тому плані чи переможене те інопланетне паскудство остаточно, чи ще все ж таки далі буде. Ось так, якщо коротко і розмито, щоб не наспойлерити. Але все ж один спойлер дам: після прочитання цього роману, я починаю побоюватися, що я і всі мої навички, здібності, риси, думки, бажання, мрії, страхи і взагалі вся моя так звана особистість - це просто лиш велетенський гриб, вірніше, лише його плодове тіло ;) (відредаговано)