Книговідгуки.

Роберт Сапольскі "Любовноподібні. Та інші есеї про наше тваринне життя". Осінні вечори стали довшими та холоднішими, а отже хочеться більше сидіти в хаті, закутавшись в теплий махровий халат із улюбленою книжечкою одного з улюблених авторів. Так, однозначно можу сказати, що Роберт Сапольскі - один із моїх фаворитів у сфері популяризації науки, адже робить він це смачно, цікаво, з витонченим гумором, влучними метафорами та своїм особливим стилем. Цього разу це невеличка книжечка - збірка есеїв-роздумів автора, які публікувалися в різний час у різних наукових та науково-популярних виданнях, в основному в кінці 90-х та на початку нульових. У них автор розмірковує про нашу природу: скільки в ній людського (гуманного, культурного, соціального) та скільки тваринного (біологічного, вродженого). Звичайно, що наскрізною ниткою в усіх творах проходить його ключова позиція: "немає сенсу протиставляти природу й середовище, варто говорити лише про їхню взаємодію"(цитата). Те, ким ми є, визначається не лише нашими генами (біологією) і не лише нашим оточенням(виховагням і середовищем), а їхньою складною, заплутаною, багаторівневою та багатоаспектною взаємодією. Це як дві шальки терезів, які перебувають у хисткій рівновазі. У книзі автор наводить дуже багато цікавих прикладів з життя для ілюстрації того, про що пише. Особливо цікавим є есей "Генетична війна між жінками і чоловіками", в якому він розповідає про біологічне підґрунтя сексуальної поведінки різних статей та про імпринтовані гени, які ведуть війну не на життя, а на смерть в жіночому організмі під час вагітності: батьківська частина їх намагається по максимуму експлуатувати організм жінки для якнайкращого живлення дитини і по суті намагається перетворити плід у агресивного внутрішньоутробного паразита, тоді як материнська половина цих генів всіляко цьому запобігає і зменшує апетити плаценти та ембріона. І що найдивніше в цьому, що нормальний перебіг вагітності - це результат невпинної і жорстокої позиційної війни цих двох груп генів. Інші розділи, тобто есеї, не менш цікаві. Вони зачіпають теми від особливостей реакцій наших тіл до біологічних особливостей та причин психічних явищ та до особливостей суспільств і їхніх культур з точки зору біології та екології. Надзвичайно інформативна та цікава книжка, дуже і дуже рекомендую! І на закінчення, як завжди, кілька "смачних" цитат із книги: ♡ "Курка - лише засіб для яйця створити нове яйце" ♡ "Самці й самиці дуже по-різному розплачуються за розмноження... Якщо виявиться, що він "не ту кохав", то втрата невелика - хіба кілька крапель сперми. Якщо ж поганий вибір зробить вона - доведеться довіку втирати носи малюкам із сумнівним генетичним спадком" ♡ Зрештою, він же її більше ніколи не зустріне, то чого б на фондовому ринку імені Дарвіна його цікавили її репродуктивні акції?" ♡ Чутки про нашу моногамність сильно перебільшені ♡ Мозок, зрештою - це Трон душі, повелитель свідомості, орган, що визначає наше Я. Із цієї сірої грудочки, що чимось нагадує маринований тофу, постає особистість. ♡ Нам не вистачає філогенетичної скромності. Ми точно не найкрутіший з погляду еволюції вид, і не найменш вразливий. Та й не найрозумніший. ♡ Без відкритого розуму не буває відкритого серця