Спільнота Fetish

Коротше, з вами юна (ні) трошки фетишистка. Розповім трохи що і чому працює саме в мене. Взагалі я років в 14 почала пізнавати світ фетишів. Візуальних, не подумайте. Я спочатку просто жорстко залипала на незвичайні зовнішності людей (подивимося моїх улюблених музикантів - поголовно досить незвичайні). Відкрила в собі любов до довгого волосся у чоловіків. А потім, ближче до 16, мене понесло. Костюми. ЧОРНІ СОРОЧКИ. Косухи та шкіряні штани/спідниці. Чокери. При чому на обидвох статях. Але особливий кайф був на чоловіках. У мене в вк колись навіть були окремі папочки з цим всим по категоріях, які потім переформатувалися в одну але велику із всім одразу. І несло мене далі. Кофти-сітки. Пірсинг. Каблучки. РУКИ. ТАТУ. Ось цього добра у мене було там навалом. Я дуже сильна фетишистка на руки (пальці, зап'ястя, долоні, плечі - 🥵), ключиці окрема любов і тату - це просто все. Мене немає. І я до того, як видалити ВК прослідкувала, яких фото у мене найбільше. Там сильно виділялися фото без обличчя в чорній сорочці, де в кадрі руки і видно велику кількість тату. Цілими фотосетами туди вантажила. І макіяж на чоловіках, також багато було. Так я Брайана Молко (в образі 1995-1999 років) свого часу надибала. І чаєчкою крикнула коли побачила, що там була купа фоток тих, хто зараз є реально якраз тими улюбленими виконавцями. А ще у мене дикий фетиш на голос. В принципі. Я кайф ловлю від красивих голосів не тільки в вокалі, а й розмовних. Бо є такі, які круто співають, але коли говорять - слухати не хочеться. До того ж в віці ближче до того, в якому зараз, відкрила в собі ще й кіна стосовно БДСМ естетики. Красиве. Ну шо поробиш. Отака фігня малята😈 П.С. А фото - якраз людини, що чисто ходячий фетиш трошки