Всесвіти

Philosophy

philosophy

Почув думку, що нам, людям, характерно ідеалізувати своє життя і зводити до певних літературних принципів. Вірніше сказати фрагменти життя. Візьмемо для прикладу, - знайомство з людиною як частина історії. Воно(знайомство) сприймається в форматі: передісторія-прелюдія-завʼязка-кульмінація-епілог. Трішки спрощуючи, - ми очікуємо розвиток у подібному форматі. Відповідно сумуємо якщо щось йде не так. Вірніше можливо багато реакцій, однак результат дискомфорт якщо не так і, можливо, нудьга, якщо все чітко по плану. Отакі ми люди.

Роздуми

🤷‍♂️😅

Забудьте про такі слова:як"я не зможу","в мене нічого не вийде","я з цим не впораюсь".
Просто скажіть:Воно мені на )(..... не треба👌👌👌.

Як би ви описали цей вогник? 
Він танцює свій життєвий шлях, проживаючи кожну емоцію знову і знову, забуваючи про все на світі? 
Чи, можливо, він лише починає свій шлях, пробивається крізь густі тенета несправедливого життя; робить помилки, падає, підіймається знову і робить крок за кроком на шляху до прекрасної невідомості?
Або ж він згасає, пригадуючи насичене прекрасне (або не дуже) минуле, хапаючись за кожну волосинку свого життя?
Як бачиш його саме ти? Які думки навіює?

Танець, початок нового чи кінець?

Маленький горобчик

Лише ти сама 🫵🏼

Таро і психологія

Найскладніше - це обирати хештеги для дописів тут. Заходжу щось написати, не розумію який хештех підходить, і виходжу🫠👍

Думаю, что настоящий враг – это человеческое невежество. Мы часто забываем, что не муравьи и можем думать более глубоко. Можем не нападать друг на друга в банке, можем не быть в банке, можем напасть на того кто эту банку трясёт и так далее.

Наш друг это спокойствие, уравновешенность, способность мыслить

Скільки людей стільки ж думок, та все ж де пролягає та тонка межа між естетикою та вульгарністю ? Що на вашу думку користувач  може показати на фото в соціальних мережах а що все ж варто приховати щоб це не викликало хвилю обурення. Чи профіль "щаслива дружина і мама ангелочка" є золотим стандартом чи тіло жінки це її діло чим "Бог наділив те показую"?  Побесідуємо 😎

Вульгарність на показ ?

Що для вас є розвиток?
Чи вважаєте ви, що "Дорослий" є кінцевою точкою дорослішання та зростання?

Поняття розвитку

Я так і знав

Взимку 2017 року, була знайдена на вулицях міста золота каблучка. Простоявши на місті близько 20 хвилин, вирішила таки забрати її. На наступний день здала у ломбард, а на вилучені кошти ми з моїми колегами з незалежної благодійної організації, членом якої я тоді була, купили продуктів і змогли накормити близько 30ти безхатніх людей

Колеги, а розкажіть як вам колись пощастило

Ггг

Середина думок

Ну якесь таке питання, намагався уявити але щось таке собі  вийшло

Який би він був, у кого які думки?

Світ без грошей

Єдине, що мене зупиняє це густота волосся та швидкість росту 🥲Але бажання все ще не зникає  👻

Це в усіх дівчат трапляються періоди коли дуже хочеться каре?)

Та я просто хочу поспілкуватися, чому мене всі завжди кругом ігнорують,невже я так багато хочу, через це злюся сама на себе, може зі мною щось не так?

Help

Очікування ідеального моменту і сприятливих умов-найгірший ворог будь-якої справи.

😏

Чи правда, що "колишні"повертаються тоді, коли перестаємо їх чекати?Чого так відбувається?Хто частіше повертається до "колишніх"чоловіки чи жінки?)

Я схильний вірити у те, що більшість подій у світі відбувається з двох причин - через любов чи через ненависть. Український воїн, який рятує пораненого побратима, робить це через любов та почуття обов'язку - тому кожен, хто стоїть зараз за Україну, здійснює подвиг, важливість якого неможливо переоцінити. Але минуло уже майже два роки з початку повномасштабного вторгнення, українці в повній мірі зрозуміли, що таке ненависть до ворога і чому її ніколи не буває мало. Так само будь-який кацапський льотчик, який вилітає вночі, щоб запускати ракети по мирних містах, здається, теж вірить у те, що робить добру справу, робить це з любові до своєї країни, зі звіриною ненавистю до ворога, до всіх нас. Війна змінила всіх з обох сторін.
Будь-яка дія в тій чи іншій мірі залежить від нашого ставлення. Ми могли б не уступати ветерану місце в автобусі, але ми це робимо, бо відчуваємо повагу до воїна як до захисника нашого мирного життя, розуміючи, що завтра цього мирного життя, до якого ми звикли, може не бути. Ми могли б не донатити на дрон/тепловізор/автівку для військових, але ми це робимо з почуття ненависті до ворога, який кожного дня змушує нашу кров холонути своїм варварством та безжальністю. У цьому нема нічого поганого. Що є поганого у почуттях? Почуття любові й ненависті є абсолютно здоровими та людськими, бо вони роблять нас тими, кими ми є, тобто людьми. Пам'ятаєте, як швидко мобілізувалось українське суспільство, коли почалось повномасштабне вторгнення і ворог, здавалось би, стояв уже під Києвом і міг будь-якої миті увійти до міста? Українці боялись цього, та кожен день слухали Люську Арестовича, що казав: "две-три неделі". А потім була Буча. Безжальна та абсолютно пекельна. Це підвищило рівень ненависті у кожного українця. Потім була Азовсталь, згодом Оленівка. А згодом і керченський міст. Ненависть ставала все дедалі сильнішою з кожним днем, посилювались удари ракет, шахедів. Почались відключення світла. Такою є ненависть і вона викликає ненависть у відповідь. Це не є чимось хорошим чи поганим, ні - це просто закон природи. А як швидко мобілізувало сили суспільство, що застигло в очікуванні контрнаступу, коли кацапи підірвали дамбу Каховської ГЕС... тоді, здавалось, навіть ті, хто втомився від війни, допомагали фінансово та фізично, аби зберегти людей та запобігти катастрофі настільки, наскільки це є можливим. 
Ті люди, що пішли захищати Україну у перші дні, тижні, місяці війни, коли було зовсім незрозуміло, чим все це закінчиться, зараз захищають нас, як титани. Але і вони, на жаль, закінчуються. Останнім часом поміщається, що наше суспільство холоне - як по відношенню до військових, так і до подій в Україні загалом. І це теж нормально - люди перестали боятися так, як боялися колись, бо просто не можна вічно боятися і жити у вічному страху лягти спати та не прокинутись вранці. Але тепер, коли Україні потрібні герої, коли майже за два роки ті, хто пішли перші, почали закінчуватись, отримувати поранення, втрачати свою боєздатність, знаходяться ті, хто не напружувався, хто не знає, що відбувається, бо насправді глибоко в душі не хоче знати. Бо їх життя - засуджувати неадекватні законопроекти, дії правоохоронців, ТЦК, страждати і боятись усього. Для них - чиновники крадуть, ТЦК відловлює людей та з вулиці посилає їх на бійню, Україна поступово перетворюється або вже перетворилася на КНДР... У них не було мотивів, таких, як любов. Тому що думали лише про себе. У них і ненависті не було - просто тому, що у них нічого не було і вони просто сиділи в очікуванні свята, шашликів та перемоги за 2-3 тижні... Їх життя не змінила війна так, як змінила, здається, усіх інших.

Любов та ненависть як мотив

Цінуйте тих, хто вас не осудив...
Коли життя пошарпало до болю...
Хто не злякався і не залишив...
Сказав: "Все буде добре я з тобою!"
Марта Кархут

Знайшов на просторах інтернету, дуже зачепило. В мене є кілька друзів які завжди зі мною і завжди готові допомогти.

А чи є у вас така людина поруч?

Гарно сказано

Істина в тому, що її немає. Все що існує, існує в нашій голові під дією нашої інтерпретації. Рожеві окуляри рано чи пізно тріснуть склом всередину, то не пора їх зняти? 🐢

😔😔😔

З чого почати читати філософію?

Не питай про те,що тебе не стосується,і не почуєш те,що тобі не подобається ☝️☝️☝️.

Якось так 😔...

Найгірші речі у житті:
фальшива любов,нещира дружба і штучна доброта.

Людина яка не розуміє, що ви їй говорите,
вважає тупою не себе,а вас.

Дивний факт.

Про те, наскільки щаслива людина,можна судити з того,як вона поспішає до себе додому.

🍁

Ні ,це виправдання і не бажання прийняти відповідальність за своє життя на себе.

Це доля.

Все починається з думок.
Створіть щастя в своїй голові,і воно обов'язково стане реальністю.

Єдине,що ти можеш зробити в житті-це прийняти себе.
Прийняти таким,яким ти є за природою:свою натуру,склад розуму, звички,слабкості і страхи.Ти маєш примиритись і жити,як хочеться.А головне -робити речі ,які тобі подобаються,які дарують відчуття повного життя.
Тоді тобі не доведеться шукати сенсу,робити те,що суперечить твоїй суті,намагатися підлаштуватися під вимоги суспільства чи очікування близьких.Це все нічого не варте,бо мало що має значення.
Тому просто живи,як тобі заманеться!)

📜

Найперше собі.А ще вміти слухатись себе і захищатися.У житті дуже мало гарантій,і довіряти можна тим,хто виправдаю цю довіру.Часто логіка спотворюється,особливо в стосунках і з'являється ілюзія,що якщо я буду довіряти партнеру,то він буде добре зі мною поводитися.
Ні, він буде робити,так як йому буде зручно,а вашу довіру буде зранено.

Треба вміти довіряти.

Життя прекрасне якщо в ньому є п'ять речей: здоров'я,мир, душевний спокій,гармонія і розуміння...

Спільнота Boo для зустрічі з іншими ентузіастами Philosophy.

Спільнота Philosophy

Роздуми

🤷‍♂️😅

Забудьте про такі слова:як"я не зможу","в мене нічого не вийде","я з цим не впораюсь". Просто скажіть:Воно мені на )(..... не треба👌👌👌.

Танець, початок нового чи кінець?

Маленький горобчик

Лише ти сама 🫵🏼