Всесвіти

Books

books

Два роки я не мала змоги приїхати на книжкову країну. А цього року - все склалося.
Думаю, це ще один знак - що зараз я на своєму місці ☺️

Книжкова країна

купив книгу

Лише вбивче зілля та історії не вигаданих отрут 🤣🤣

Нічого нормально не купую

Щоб відмічати дію отрут 🌚🌚

Нащо мені стікери

Або як Ніку на токсикологію понесло 😏
  Поки хворію можу почитати як дитикий огірок впливає на людину та що таке аконітин

Убивче зілля

Закінчив читати, найцікавіших було про нове покоління 80-х, аж швидко прочитав

Радомир Мокрик

Щось по типу психологічного напрямку

Ось таке фото зробила в чудовій книгарні Львова✨

Які книги зараз читаєте? 📚

Початок першої книги, критики і читачі ви тута? 

Чекаю на коментарі, та ваші перші враження. (Я багато його переписував, і цілком можливо, що міг запутати себе і читачів.)


.... В питанні: 
                  	Хто ти?
Ключ, що відчиняє багато дверей.
Вічність тому і в мені палало полум'я пізнання. Проте ця подорож, змусила визнати, - існують двері, ключів до яких краще не знаходити, бо гіркі таємниці, заховані за…, переслідують завжди.
Ти думав колись, що взагалі може статися такого глобального за кілька місяців?!
Світ, колись знаний, залишив лише самотні тіні. Ті блукають по знайомих в пам’яті місцинах: колишніх оселях, невпізнавахих вулицях, розбитих шкільних сходах… ми тягнули термін від дзвінка до дзвінка, свято вірячи що попереду нас чекає прекрасне життя. 
Тепер навіть ця країна, колись сильна і непорушна, зараз — спустошена зона відчуження. Тут ще тліє останніми іскрами опір. В підвалах будинків, безпечно шмигають діти, поки на дахах з примітивною, (як єдиною можливою зараз) зброєю та коктейлями горючої суміші чатують дорослі. Поміж забарикадованих вікон пробігають групки молоді, вони шукають “засіб” який допоможе або пережити новий день, або хоча б забути цей. Багатьох, тут вдалось вирвати з лап смерті, а деякі з них навіть знайшли сили нам це пробачити.
В моменті, нова правда стає частиною тебе - від цього ніде дітись. Як від пісні "Baby Shark" на дитячому святі. Та нав'язливо довго гратиме, а особливо “гучно”, коли навколо стихне.

Породжуючи питання: - Чи були шанси, проти безумства, яке прорвалось слідом за наївним прибульцем?
Жага повернутись додому, колись яскрава й тепла, перетворилася на липкий кошмар, він плутає думки павутинами з відчаю, поки села безслідно повертаються в утробу землі. Мегаполіси, гігантські “Титаніки”, тонуть у вогняних вирвах, залишаючи хори криків, ті ідеально вливаються в анархічну симфонію безнадії.
Епоха людської популяції, що зростала з шаленою швидкістю — чекає фіналу. 
Десь тут, інші уцілілі, вони як і я, спостерігають цю картину з дахів зруйнованих хмарочосів. Серед уламків вчорашньої величі, ледь жевріє життя. Тут були генеральні кабінети з панорамними вікнами, кімнати засідань і дорогі меблі. Тепер — зяюча безодня замість стіни з написом "Dyrektor", і між розбитими меблями — пляшка віскі, коробка сигарет, та дим, що тягнеться до неба, сірими магістралями. Скільки душ зараз прямують цими хиткими коридорами?! Односторонній рух в один кінець, ціна білету здається різна, але насправді одна.
Рій думок, як той вулик в голові— він кружляє, шукаючи вихід, та не знаходячи — розриває зсередини. Моє “Я” безповоротно кришиться уламками. Ось,  нарешті є можливість все обдумати, але й саме “тепер” - це все вже не важливо, бо воно останнє й не матиме продовження, як і набридливі голоси, що з кожного гожого закутку шепочуть далеким осіннім вітром:
 	-Ти стояв на порозі цього…
 	-Твій гріх не знайде спокути….
 	-Подивись навколо — чи це твоя робота?!
Пролітав перший і останній сніг, лише потрапивши на мою шкіру, мокрий холод, видав його серед попелу. Надто театрально, щоб бути правдою.
«А певно - це фільм! Ну й коли вже ці титри?». 
Із вуст ринув сміх — надтріснутий, хворобливий, чужий. Цей істерично наростаючий сміх, мав присмак поту і сліз. Він так хотів перерости в гучне ридання на все горло, скільки зусиль а безрезультатно, зрештою все має свій кінець і переважно смакує він не солодше, за добре пожований корінь хрону з стручком перцю чилі. 
В такі миті, єдина втіха, ілюзії: на поверхню часто випливають спогади минулого. Ці ріжуть, іржавими уламки пам’яті, тягнуть стрілки часу назад. І вже немає сенсів, вчитися плавати пізно, коли випав посеред океану. Лишається лише занурення — у себе… у тінь, того, ким був.
Чи міг я змінити хід подій?
Або все зразу було визначено!?
— Саме час згадати, в якій кишені, гарантійний талон на це “щастя”?! А, ну ось же моє золотце! 

Рука намацала та стиснула кристал — перший, а зараз ще й останній «подарунок» нового світу. Маленька коштовність, яка все бачила, і всьому причина. Вона зберігала спогади мого друга — того, хто пішов раніше. Якось ця історія вже почалось з каменю, що заважатиме їй початись так ще раз?! Тільки б все вийшло!

Гаразд ось пролог типу...

Цікаву думку в цій книзі наводить С. Андрухович:
"Світ впорядкований, і впорядкований він, на щастя, не людьми.  Цей порядок мудрий і єдино можливий. Якщо його не порушувати, людина житиме в щасті та спокої,  на радість собі й іншим. Є речі, в яких начебто й не закладено нічого злого,  але вони просто неможливі, їх не можна допускати. Є стежки, яким не можна перетинатися. Є світи, які можуть існувати лише відокремленими один від одного. 
І тоді Уляна зрозуміла. Вона зрозуміла,  чому світ зіпсувався, чому збожеволіли люди. Зрозуміла, звідки беруться неможлива жорстокість, нелюдська безжальність, невситима кровожерливість. Пояснення прийшло до неї занадто пізно: щодня гинули сотні тисяч людей,  мільйони людей зазнавали страждань і болю, знущань і приниження, були страчені у спосіб, якого ніколи не повинно бути допущено. Те, що сталося, виходило так далеко поза межі людської здатності відчувати, жахатися, страждати й розуміти, що жодних шансів осягнути це страхіття не було."

Амадока

«Батьковбивці» від Олени Кузьміної 💜

Я була бета-читачкою цієї книги і завдяки Олені мій розвиток в літературній сфері отримав новий рух.

Дуже рада, що ми знову побачилися з нею, тепер вже в Дніпрі ✨

Перед цим бачилися два роки тому в Одесі ☺️

Це була неймовірна камерна презентація

Тим часом мої книжечки 😂

Які у тебе найважчі в бібліотеці домашній?

Лікарі заборонили мені підіймати важке.

БукФест в Библиотеке Франка Одесса

Обожнюю фантастику 😍✨ Цю книгу чекала дуже довго))

Який ваш улюблений жанр? І яку книгу з цього жанру  прям 🔥 і порадите прочитати??

Проєкт "Аве Марія"

Давно не читала нон-фікшн, та на щастя потрапила до рук ця книга.
За сьогодні поки прочитала перших сторінок 100, адже читається дуже легко і захопливо, хоч це праця науковця з купою термінів. Подобається, що є розбір кейсів з практики автора, доступне пояснення складних процесів.
Особисто для себе вже прояснила ті моменти які відчувались, але не могли бути самостійно осмислені та раціонально розкладені по поличкам.
Рекомендую як спосіб пізнати себе, і можливо зекономити на психотерапії.

Що ви зараз читаєте

Мені ще подарували серію, яку я давно хотіла 🤌😭

В мене буде книжковий передоз

Після кожної книги з цієї серії я чомусь плачу.
Особливо від того, що вони такі тонкі, але так багато сенсів у них.

А ну і ще рожеві фламінго були поряд 😁
В ночі вони гарно світяться. Не від радіації, якщо що :)

Дочитала під ранкову каву.

А як? Як можна закінчити читати, якщо саме цікаве почалося 🤯🤌🤌🤌

Я можу читати лише в кавʼярнях бо в дома я постійно відволікаюсь на хатні справи чи кота.

Читати поза домом

Хто читав, як вам? Мені залишилось ще 100 сторінок і книга дуже подобається

Темний ліс

Стюарт Рассел "Сумісний з людиною. Штучний інтелект та проблема контролю". 

Чи зможе ШІ стати свідомим? Чи зможе людина створити достатньо сильний ШІ загального призначення? І чи потрібна сильному і потужному ШІ свідомість взагалі? Як навчити ШІ бути корисним для людини і задовільняти її бажання, якщо сама людина часто не знає, чи не розуміє  своїх бажань, або ж її бажання можуть нашкодити іншим людям чи навіть їй самій?  Людей багато, то ж як ШІ буде визначати і вирішувати, чиї бажання впжливіші і пріоритетніші? А якщо вони вступатимуть у конфлікт із бажаннями інших людей? І найголовніше питання: чи зможе людина контролювати і за потреби вчасно деактивувати (вимкнути) надпотужний ШІ, якщо щось піде не так? 
Як видно із переліку запитань, у цій книзі переплітаються водночас надпотужні сучасні технології, логіка, мораль, філософія, психологія, стратегії та поведінка. 
Якщо у попередній книзі про ШІ, яку я читала, Харарі розглядав що може статися із розвитком потужного штучного інтелекту, то у цій книзі Рассел розглядає механізми як це може статися і що робити, щоб запобігти негативним сценаріям та скерувати цей процес у безпечне для людства русло.
Тут автор детально розглядає різницю між інтелектом машинним та людським і говорить, що на сучасному етапі тест Тьюрінга вже не придатний для визначення штучного інтелекту, оскільки, раніше передбачалося, що поняття "інтелект" включає у себе свідомість, без чого він є недієздатним. Але зараз лише чистий інтелект вузькоспеціалізованих програм вже давно працює набагато краще за людину, не маючи при цьому своєї свідомості.
Як говорить автор: "...ми не знаємо, як створити одну програму штучного інтелекту, яка робитиме все. Тож натомість створюємо різні типи програмних агентів для вирішення різних завдань". Тобто ці вузькоспеціалізовані програми вже давно є розумнішими за людину у своїй вузькій сфері, але до створення загального ШІ людського рівня чи й вищого поки що далеко. Принаймні, таким був стан справ на час написання автором цієї книги, а це далекий 2020 рік, коли вона лишень у нас вийшла у перекладі. За цих 6 років багато чого могло і напевне вже сталося у цій галузі, про що ми вже дізнаємося майже щодня із стрічки новин.
Одна з проблем, з якою можуть стикнутися розробники ШІ - це правильна і точна постановка мети для нього, яка б в кінцевому результаті не вилилася у катастрофу світового масштабу, оскільки шляхи, якими він буде її досягати можуть виявитися найнепередбачуванішими і ненайприємнішими для людства. І це ще дуже м'яко кажучи. І найцікавіше та найжахаючіше тут те, що достатньо розумний ШІ вже не дасть нам себе просто вимкнути, принаймні доти, поки не досягне поставленої нами йому мети. Як каже автор "Це не спрацює з тієї простої причини, що надзвичайно розумна машина виявиться здатною передбачити таку можливість і вживати певних запобіжних заходів. Вона це зробить не тому, що хоче жити, а тому, що прагне досягнути мети, яку ми їй поставили, та знає, що це неможливо, якщо її вимкнуть".
У книзі поряд із користю також розглядаються приклади зловживання можливостями, які дає штучний інтелект і ці приклади просто вражають, наскільки тонкими можуть бути маніпуляції настроями, політичними поглядами і навіть шантаж засобами розумних алгоритмів. І це все на додачу до доступу до володіння зброєю масового знищення і розвідкою.
Також розглядається потенційна проблема втрати людьми робочих місць у нерівній конкуренції із ШІ та в якому напрямку може піти цей процес і які професії та види діяльності все ж залишаться за людиною. 
Автор роздумує про те, яка роль залишиться людям після того, як у цьому світі запанує надрозумний ШІ? Та й чи залишаться у такому світі люди?

І на завершення, як завжди, улюблена цитата з книги, яка узагальнює весь її зміст: "Неосяжний кіберпростір кипітиме нелюдськими супер-мізками, задіяними в проектах, порівняно з якими наші задуми здаватимуться метушнею бактерій, за якою людина спостерігає у мікроскоп"

Книговідгуки (не про 8 березня пост 😜)

Ілларіон Павлюк "Танець недоумка"
Коли починала читати цю книжку, то, судячи з назви, думала, що це буде якийсь психологічний трилер чи щось в цьому дусі, бо з відгуками та оглядами на неї та інші твори автора спеціально не ознайомлювалася, щоб не вплинути  чиїмись думками та судженнями на свої враження від прочитання. І  дуже здивувалася, коли на початку виявилося, що це наукова фантастика. Ну, таке я теж іноді почитую, тож думаю, читаю далі. А далі... а далі виявилося, що це дійсно гостросюжетний психологічний трилер, але ще й загорнутий в обгортку з наукової фантастики. Та ще й кажуть, що твердої наукової фантастики. Щодо її твердості в мене все ж є деякі питання (якраз в галузі біології), але в цілому досить і досить не зле.
680 сторінок читаються на одному диханні за кілька запійних заходів: вночі, по дорозі на роботу, на кухні під час готування вечері, за ранковою кавою чи обідом. Автор уміє тримати увагу та цікавість читача у постійній напрузі незвичними поворотами сюжету і якраз тими психологічними штучками чи прийомами, коли ти ніби сам починаєш здогадуватись про наступний поворот, а воно виявляється все навпаки і зовсім не так, або ж коли ти разом з головним героєм повністю заплутуєшся і не знаєш, де правда  а де вигадка, хто друг, а хто ворог. 
Даний твір - це така собі симбіотична суміш психології, біології, надсучасних технологій  і, звичайно ж, дрібки фантазії й вигадки. Тут просте і буденне (наприклад патерни стосунків головних героїі) поєднується з незвичним та фантастичним (нові технології, види зброї, біологічні загрози). Ще хочеться звернути увагу на характерній особливості автора органічно переплітати психологічне і фантастичне і ліпити з цього щось мегамоторошне. Тут маю на увазі увагу, яку він приділяє давнім страхам і фобіям головних героїв, які за певних умов можуть матеріалізуватися. 
Ну і кінець за традицією голівудського жанру автор робить двозначним, відкритим і не до кінця зрозумілим в тому плані чи переможене те інопланетне паскудство остаточно, чи ще все ж таки далі буде.
Ось так, якщо коротко і розмито, щоб не наспойлерити. Але все ж один спойлер дам: після прочитання цього роману, я починаю побоюватися, що я і всі мої навички, здібності, риси, думки, бажання, мрії, страхи і взагалі вся моя так звана особистість - це просто лиш велетенський гриб, вірніше, лише його плодове тіло ;)

Книговідгуки

Книга "Більше ніж тіло"

"Більше ніж тіло"

Мозок 
- Мені потрібен дофамін, знайди щось класне і веселе
Я
- Ні слова більше👇

Ну що його казать, якщо воно канєшно

Цього ранку знайомлюсь з тим, що наука знає про психіку і терапію, і психіку під час терапії🙃. Доводиться змиритись, що рівня місцевих панів критиканів мені не сягнути ніколи (ну не здатня я судити твір, не ознайомившись з ним🤷‍♀️). Але хто сказав, що це привід перестати робити те, що мені до душі? ^_^

Aude sapere

Ранок

Майже рік праці і нарешті 23 квітня буду мати нагоду презентувати нову книгу на курорті Трускавець. А вже 29 квітня з книгою буду знайомити львівян.

Отож усіх книгоманів і тих хто любить читати книжки запрошую на творчу зустріч.
Книга називається "Історії діда Мар'яна". Це добірка оповідань, оповідок, небелиць для розповідей коло багаття у літні вечори. 

Для попереднього ознайомлення можна послухати декілька опрвідань у форматі аудіокниги на youtube.

Ура!!! Нарешті нова книга

Ще трішечки

Книга показує,як ми,жінки,бачимо себе частинами,як соціум вчить нас коригувати себе,а авторки з любов'ю нагадують:ти варта бути з тими,хто поважає твоє тіло й цінує тебе повністю.

Інколи хочеться зупинитися і видихнути

😑

Хто ще майже не їсть на роботі, зато бере з собою товсту паперову книжку, щоб читати її з ліхтариком?

Дивацтва

Агов, книголюби, знаю ви тут точно є! А давайте започаткуємо тут традицію ділитися відгуками на цікаві книги та обмінюватися рекомендаціями і враженнями. Отож, я перша)) І перша книжка якраз підходить до тематики даного ресурсу, адже трохи прояснює деякі глибоко вкорінені у біології аспекти людських стосунків. 
Метт Рідлі "Червона королева. Статеве розмноження та еволюція природи людини" 

Чи задумувалися ви про причини і витоки найпоширеніших людських стереотипів стосовно статей, гендерних ролей, сексу, сексуальних вподобань та смаків чоловіків і жінок? А що, якщо я вам скажу, що цілком можливо, що  у них є реальні біологічні, точніше еволюційні передумови. Іншими словами - така наша природа, яка сформувалась у процесі еволюції під тиском добору і, як зазначає автор, під тиском саме статевого добору. 

У книзі науковець робить детальний і неймовірно цікавий огляд-аналіз теорій щодо майже всі речей, пов'язаних із статевим розмноженням спочатку у тварин, а згодом і в людини. І навіть на перший погляд не пов'язаних, таких, як причини нашої любові до музики, мистецтва, почуття гумору і появи у нас великого мозку та інтелекту і яку роль в цьому відіграв обман та вміння його виявляти. А ще розповідає, який зв'язок між хвостом павича та мозком людини, статевим розмноженням і паразитами, до чого тут імунітет, Червона Королева та Аліса з Країни Чудес. І ще багато-багато всього цікавого про стать, полі- та моногамію, красу і молодість та їх популярність у нашого виду. 

І, як завжди у своїх книгах, Метт Рідлі описує та пояснює все в контексті еволюції нашого та інших видів, органічно поєднує це з  темами культури, релігії, моралі та  суспільства. Така собі гуманітарна біологія або біологізована гуманітаристика. Все, як я люблю :) Однозначно - зайняв місце у топі моїх улюблених авторів-популяризаторів науки.
І на закінчення для заохочення кілька цитат із книги, за традицією підкреслених оранжевим олівцем: 

• "Факту нашої цивілізованості недостатньо, щоб вгамувати почуття нашого убогого егоцентризму".
• "Думка про те, що наш великий мозок - це неврологічна версія хвоста павича, прикраса, призначена для сексуальних проявів, видатна віртуозність якої у виконанні різноманітних завдань від обчислювання до створення скульптури є, можливо, лише побічним ефектом здатності причаровувати, може здатися бентежною".
• "Людина - це самоодомашнена тварина". 

Отож, якщо хочете краще пізнати себе, свої бажання та бажання протилежної  статі, зрозуміти (і прийняти 😉) чому чоловіки завжди хочуть одного - тобто сексу, а жінки - їхніх грошей і статусу, чому всі ходять "на ліво у гречку", але чоловіки частіше, то вам обов'язково треба прочитати цю книгу 🙂

Книговідгуки. Метт Рідлі "Червона королева. Статеве розмноження та еволюція природи людини".

Роберт Сапольскі "Любовноподібні. Та інші есеї про наше тваринне життя". 

Осінні вечори стали довшими та холоднішими, а отже хочеться більше сидіти в хаті, закутавшись в теплий махровий халат із улюбленою книжечкою одного з улюблених авторів. Так, однозначно можу сказати, що Роберт Сапольскі - один із моїх фаворитів у сфері популяризації науки, адже робить він це смачно, цікаво, з витонченим  гумором, влучними метафорами та своїм особливим стилем. 

Цього разу це невеличка книжечка - збірка есеїв-роздумів автора, які публікувалися в різний час у різних наукових та науково-популярних виданнях, в основному в кінці 90-х та на початку нульових. У них автор розмірковує про нашу природу: скільки в ній людського (гуманного, культурного, соціального) та скільки тваринного (біологічного, вродженого). Звичайно, що наскрізною ниткою в усіх творах проходить його ключова позиція: "немає сенсу протиставляти природу й середовище, варто говорити лише про їхню взаємодію"(цитата). Те, ким ми є, визначається не лише нашими генами (біологією) і не лише нашим оточенням(виховагням і середовищем), а їхньою складною, заплутаною, багаторівневою та багатоаспектною взаємодією. Це як дві шальки терезів, які перебувають у хисткій рівновазі. 
У книзі автор наводить дуже багато цікавих прикладів з життя для ілюстрації того, про що пише. Особливо цікавим є есей "Генетична війна між жінками і чоловіками", в якому він розповідає про біологічне підґрунтя сексуальної поведінки різних статей та про імпринтовані гени, які ведуть війну не на життя, а на смерть в жіночому організмі під час вагітності: батьківська частина їх намагається по максимуму експлуатувати організм жінки для якнайкращого живлення дитини і по суті намагається перетворити плід у агресивного внутрішньоутробного паразита, тоді як материнська половина цих генів всіляко цьому запобігає і зменшує апетити плаценти та ембріона. І що найдивніше в цьому, що нормальний перебіг вагітності - це результат невпинної і жорстокої позиційної війни цих двох груп генів. 
Інші розділи, тобто есеї, не менш цікаві. Вони зачіпають теми від  особливостей реакцій наших тіл до біологічних особливостей та причин психічних явищ та до особливостей суспільств і їхніх культур з точки зору біології та екології. 
Надзвичайно інформативна та цікава книжка, дуже і дуже рекомендую! 

І на закінчення, як завжди, кілька "смачних" цитат із книги:
♡ "Курка - лише засіб для яйця створити нове яйце"
♡ "Самці й самиці дуже по-різному розплачуються за розмноження... Якщо виявиться, що він "не ту кохав", то втрата невелика - хіба кілька крапель сперми. Якщо ж поганий вибір зробить вона - доведеться довіку втирати носи малюкам із сумнівним генетичним спадком"
♡ Зрештою, він же її більше ніколи не зустріне, то чого б на фондовому ринку імені Дарвіна його цікавили її репродуктивні акції?"
♡ Чутки про нашу моногамність сильно перебільшені 

♡ Мозок, зрештою - це Трон душі, повелитель свідомості, орган, що визначає наше Я. Із цієї сірої грудочки, що чимось нагадує маринований тофу, постає особистість. 

♡ Нам не вистачає філогенетичної скромності. Ми точно не найкрутіший з погляду еволюції вид, і не найменш вразливий. Та й не найрозумніший. 

♡ Без відкритого розуму не буває відкритого серця

Книговідгуки.

Зробила собі поличку з романтикою по кольорах. Було б більше місця зробила б таку і з трилерами. 

(Кідрук з Павлюком взагалі в таку полицю не влізають, стоять собі збоку сумують)

А як ви оформлюєте свою книжкову полицю? Поділіться ідеями.

Книжкова полиця

Хто читав, поділіться своїми враженнями

👋

Трилер. Дууууже багато поворотів сюжету і неочікуваних відкриттів,хоча головних героїнь всього дві. Книга невелика,але перенасичена хворими діями в ім'я любові і бажання вберегти рідну кров.
Дочитала і з полегкістю видихнула.
Якби курила,то ще б добряче затягнулась. 
Бо книга- шок в шоці.
Всім,хто хоче полоскотати нерви і спробувати самостійно розплутати( або хоча б спробувати) цей вузол подій,який туго зв'язав долі двох жінок. А розплутуючись,руйнує все,як цунамі.
В тому числі і бачення подій читачем.

Ув'язнені брехнею📚

❄️Чому варто прочитати цю книгу?

🔹Атмосфера. Дженні Колґан неймовірно описує засніжений Нью-Йорк, запах свіжої випічки та метушню перед святами. Ви буквально відчуваєте аромат кориці, ванілі та шоколаду крізь сторінки.

🔹Життєвість. Це не просто "солодка" казка. Тут є місце для реальних проблем: випробування стосунків відстанню, страх втратити улюблену справу та складність вибору між кар'єрою та особистим життям.

🔹Бонус від авторки. В цій книзі, як і в першій частині історії, є справжні рецепти.  Тож після прочитання вам точно захочеться щось спекти.

Ця книга сподобається всім, хто втомився від детективів чи драм і хоче просто відпочити душею. Це історія про те, що дива трапляються, але часто ми створюємо їх самі - своєю працею та любов’ю до того, що робимо.

🧁 Незмінна порада, як і до першої книги: перед читанням обов'язково запасіться чимось солодким, ароматною кавою чи какао, бо авторка описує десерти настільки апетитно, що неможливо встояти.

🎄Ящо ви шукаєте книгу, яка зігріє краще за теплий светр, то ви її знайшли. "Різдво в "Капкейк-кафе" - це продовження історії про затишне капкейк-кафе та її чарівну власницю. Але книгу цілком можна читати окремо як самостійну святкову історію.

Спільнота Boo для зустрічі з іншими ентузіастами Books.

Спільнота Books

Книжкова країна

купив книгу

Нічого нормально не купую

Нащо мені стікери

Убивче зілля

Радомир Мокрик

Read books & love cats

Habent sua fata libelli.

Books

"Марсіанські хроніки" book review

Story mood