Іван

Опубліковано пʼятниця, 10 травня 2024 р.

24д

INFP

Рак

6

7

Ви розбіглись, що робити?

Важко, але спроба друга Важко доносити думки так, щоб тебе розуміли однозначно, але я спробую ще раз і можливо в останнє, якщо знов буде обурення, я не мазахіст :) Мене звати Іван, мені 36 років. Я не біоробот. Не соціопат. Більше того як і багато хто тут - сам нещодавно втратив відносини. Підкреслюю: я не пишу інструкцію для усіх, особливо якщо є діти, спільний бізнес - тоді все складніше. Я ділюся власним досвідом, який допоміг мені. Не факт, що це підійде усім. Але не бунтуйте, якщо не розумієте мене) Я розстався із людиною. Чи страждаю я? Ні. І зараз буде знову, що я відмовився від емоцій, замкнувся і т п. Не навішуйте не мене свої домисли, не треба) З емоціями все чудово. Я займаюсь хоббі (ремонтую стару техніку та приставки). Пішов на курси пайки та здав їх на відмінно. Знайшов нову роботу. Побачився із друзями і батьками. Пройшов пару ігор. Почитав книжку. Подився фільм. Сходив у парк. Віджався... Розумієте? Я не сиджу під 2 літрами пива та не проливаю гірких сліз! Мені є чим зайнятися і це мені реально цікаво! Чи любив я людину? Звісно. Чи сумно мені? Звісно. Чи шкода, що не склалось. І це теж. Але я не фокусуюсь на цьому. Посумував трохи і... Життя на цьому не скінчилося. Справа у тому, що переживати можна лише тоді, коли ти можеш щось реально зробити. А що можна зробити, якщо все скінчено? Ну можна, наприклад, якщо це була твоя ініціатива - сказати, що погарячкував. А якщо не твоя? Багато людей зараз може здивується, але тут от нічого зробити і не можна, все, поїзд пішов! І поясню чому із позиції поваги до себе. Просто розберемо варіанти: - ви благаєте повернути все як було. Можливо це неземне кохання. А може ваш страх щось міняти та бути одному. І вблагали. Але самоповага ваша - пуф! Ви зрадили себе. Людина вас не оцінила і викинула зі свого життя, а ви показали, що краще приниження, ніж жорстока реальність. - ви натиском берете, стоїте під вікнами, подарунки, послуги і т д... А самоповага знову - пуф! Тепер усі ваші дари помножені на нуль. Бо ви нав'язали себе людині. Ну готуйтесь бути на ролі прислуги. - чи можна піти до друга та навалити йому кучу своєї рефлексії та сліз (але краще до психолога) Немає жодного кроку, після того, як усе скінчено не по вашій ініціативі, який би був не тиском на іншу людину (включаючи друга, повірте мені). А тиск завжди викликає протидію, це природний захисний механізм, закритися від тиску. А тепер що реально можна зробити? Вас покинули? Використовуйте цей час ДЛЯ СВОГО розвитку. І якщо людина вас дійсно кохає - вона якось здогадається, що вам можна написати, сказати, що скучила і т д. Не пише? Мабуть тупенька трохи, так? Ні! Не хоче, не цікаво, не потрібно їй/йому. Тому чекати цього не потрібно! Поки ви чекаєте - ви слабкішаєте. Той самий локус улетів. Руль у того, кого ви чекаєте. А вас кидає то на дорогу, то на узбіччя, то під вантажівку (ще одні відносини, де буде фіаско без самоповаги) Із цим зрозуміло? І що робити тоді? Відчіпитися від людини. Не душити собою того, кому ви не потрібні. Поважайте чужу волю, так само, як хотіли би, щоб поважали вашу. Чи легко це зробити? Якщо реально усвідомити, що ви людині не потрібні і вся ваша поведінка, яка може здаватися пристрасною там викликає відразу чи почутті провини тільки - легко. А якщо уявляти, що інша людина дурна і просто сама "нє вєдаєт, что творіт" - буде біда) Сумно? Підіть на природу, каву попийте, купіть собі нове взуття. Зробіть щось приємне для себе. Не для когось. І шукайте чим себе зайняти. Якщо усі думки тільки про стосунки - це наркоман у пошуках дози. Рефлексуйте це. І не дозволяйте собі. Тренуйте волю. І я гарантую, якщо день буде наповнений подіями, а не лежанням під ковдрою 8 годин у приступі самознищення - все швидко піде у гору, і настрій, і вигляд, і розставання вже якось парити буде меньше. Іншого шляху не існує. Тільки усвідомлення, відокремлення, полегшення. Або аддікція, іллюзії, втрата себе (короткочасно або на роки - воно вам треба?) І це не про обесцінення людини чи емоції, ще раз це підкреслюю! Ніколи не обісцінюйте нікого! Повага до людини, це як раз про протилежне: вдячність за усе добре, сум через утрату, і відокремлення себе від цієї людини фізично, ментально, а згодом і емоційно, бо вас більше нічого не зв'язує! Гнучким треба бути і нічого жорстокого у цьому немає. Так, не дуже приємно втрачати кохання. Ну так що тепер, плакати за ним 10 років? Чи може ще раз закохатися краще у когось, хто може більше підходить? А от це, поки ви застрягли у минулому - неможливо. Якщо і так не зрозуміла моя позиція комусь - дуже вибачаюсь) Бережіть себе та доброї ночі. (відредаговано)